Роман Опімах. Реформатор чи звичайний пройдисвіт?
Поліцейського Віталія Манасяна звільнили з Департаменту стратегічних розслідувань після того, як він влаштував скандал у київському ресторані “Гудвайн”, відмовившись покинути зарезервований столик і поводячи себе грубо.
Справа миттєво набула розголосу.
Проте це далеко не єдиний випадок, коли чиновники, перебуваючи у владному кріслі, втрачають землю під ногами.
Повага до судової системи та дотримання принципу верховенства права є джерелом стабільності в Державі, тому редакція звернула увагу на резонансну справу, що стосується конституційних прав.
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває справа щодо підтвердження адміністративної відповідальності Голови Держгеонадр Романа Опімаха за фактом невиконання законних вимог обмудсмена про невиконання рішення суду щодо поновлення на посаді керівника юридичної служби Держгеонадр Браіловської Крістіни, невиплати заробітної плати та незарахування стажу.
Згаданий вчинок є його помстою за те, що вона виграла в нього конкурсний відбір на Голову служби, а для того, щоб бути призначеним на цю посаду, йому довелось підкласти білет, який повністю дублював його власну презентацію, розміщену на сайті Асоціації газовидобувних компаній, де він займав посаду виконавчого директора. Потім він за допомогою недобросовісних медіа влаштував на конкурента медійну атаку недостовірного змісту, фактично обливши брудом власних роботодавців.
Рішення суду не виконується 4 роки, через що в справу вступив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 761/33440/23 Голову Держгеонадр було визнано винним за фактом невиконання законних вимог омбудсмена, викладених в його поданні. Суд зафіксував факт тривалого цинічного невиконання рішення суду посадовцем, визнавши його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та наклав на нього штраф.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, для того, щоб затягнути час, Роман Опімах подав апеляційну скаргу, хоча на виконання подання Уповноваженого ВРУ з прав людини він не зробив взагалі нічого. Тому по всім документам вбачається, що він ВИННИЙ, а отже підстав для перегляду немає.
Єдиним аргументом грубого порушення прав потерпілої є те, що «він не хоче» підписувати наказ про її поновлення.
Відповідно до статті 55 Конституції України:
- кожен має право звертатись за захистом своїх прав до Уповноваженого ВРУ з прав людини;
- кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень и протиправним посягань.
Мова йде про порушення конституційних прав, а саме:
стаття 43 Конституції України (це і право на працю, яку громадянин вільно обирає; і обов’язок держави гарантувати повне здійснення громадянами права на працю, а також рівні можливості у виборі професії та роду діяльності; це і захист від незаконного звільнення, і право на заробітну плату, і право на її своєчасне отримання);
стаття 46 Конституції України (право на соціальне забезпечення – обов’язок роботодавця сплатити ЄСВ);
стаття 55 Конституції України (право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності).
Відповідно до ЗУ про Уповноваженого до його функції як раз і належить парламентський контроль за додержанням цих конституційних прав метою якого відповідно до статті 3 цього закону є:
захист прав і свобод людини і громадянина, проголошеного Конституцією України, законами та міжнародними договорами;
додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державними влади, їх посадовими та службовими особами;
запобігання порушенню прав і свобод людини і громадянина.
Для цього статтями 11, 12, 13 цього Закону Уповноважений має право:
направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виконання судових рішень;
здійснюють контроль за забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Відповідно до статті 15 Закону подання Уповноваженого – акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Омбудсменом вчинено все в рамках закону та повноважень із дотриманням передбачених законом строків.
Порушення має триваючий характер, тому судом першої інстанції штрафну санкцію окрім визнання провини накладено цілком правомірно.
Наявність описки в протоколі, на якій наполягав адвокат Опімаха О. Усачук не спростовує його провину, встановлену відповідно до статті 280 КУпАП (під час розгляду адміністративної справи орган зобов’язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення – а воно було вчинено, та чи винна особа – а він винний).
Розгляд справи відбувся 12.09.2023, про що він був повідомлений належним чином листом про виклик. На розгляд справи він навіть не з’явився, направивши відписку.
Тому права Опімаха опискою не порушені жодним чином.
Щодо судової практики, яка склалась з аналогічних питань: у справі № 813/2919/16 ВС КАС суди з’ясували, що описки не спростовують саму обставину вчинення порушення».
Питання описки повинно оцінюватись за сукупності доказів наявних у матеріалах справи та в першу чергу досліджено питання вчинення адміністративного правопорушення.
Спроба переконати суд в тому, що потерпіла другий раз підряд повинна доводити своє право на поновлення в чинному штаті, також не заслуговує на увагу, оскільки цей факт ТРИЧІ встановлений Верховним Судом України, а обставинам встановлена один раз двічі судом не доводиться.
Звернення заявниці до омбудсмена було обумовлено не тільки грубим порушенням її прав з боку самого Романа Опімаха, але й бездіяльністю з боку правоохоронних структур, які протягом тривалого строку вчиняли бездіяльність.
Як повідомляє сама потерпіла на своїй сторінці ФБ, омбудсмен жодним чином не підміняє функцію державного виконавця, оскільки на повний комплекс дій, вчинених державним виконавцем, винна особа не відреагувала, а на момент відкриття цієї адміністративної справи та винесення подання – виконавче провадження було закінчено за фактом НЕВИКОНАННЯ.
Очевидно одне. Безкарними такі речі залишатись не можуть, оскільки дотримання прав громадян – справа закону, а не чиїхось власних амбіцій.